Коли почалася повномасштабна війна, дружина Миколи була в Харкові, у сина. Все просила чоловіка виїжджати.
«2014 року ми збудували у селі двоповерховий будинок з газом, всіма зручностями. Чоловік не міг розпрощатися з домом, щоб його не розікрали. Але почалося сильне бомбардування. Снаряди падали нам в город, один потрапив в другий поверх дому. Тоді вирішив їхати. Зібрав усі речі, щоб наступного дня податися в дорогу», – розповіла дружина Валентина Горбатенко.
Того ж дня, 13 червня, після 21.00 їй зателефонували сусіди. Сказали, що чоловіка поранило на подвір'ї. Осколок потрапив у легені. Микола зміг побігти до сусіда просити про допомогу. Чоловік з сусідньої вулиці погодився відвезти його машиною в Харків. Там пораненому зробили операцію, але він вже не прийшов до тями.
«Втратив багато крові. Також в нього було хворе серце», – додає дружина.
Микола Горбатенко народився у Росії. На Харківщину приїхав працювати. Майже все життя був водієм тролейбуса у Харкові.
«Ми жили в Харкові, але чоловіка тягнуло до землі. Купили хатинку в Тишках, - продовжує Валентина. – Микола був трудящим, добрим, зі всіма всім ділився. Допомагав людям ремонтувати різні речі. Тримав пасіку і пригощав сусідів медом. Також ми вирощували квіти, продавали їх на базарі. 8 березня чоловік дарував сусідкам квіти».
У Миколи Горбатенка залишилися дружина, донька, син та онук.
