Лариса Гречка усе життя провела в Білогорівці. Працювала нянею у садочку, на кар’єрі, де видобували крейду для Лисичанського содового заводу.
«Після закриття кар’єру тітка Лариса займалась господарством, мала город, тримала домашніх тварин. Допомагала односельчанам із господарством. Любила в’язати. Своєї сім'ї вона не мала, у неї були лише ми», – розповіла племінниця Лариси Олена Метриченко.
Лариса Гречка часто приїжджала в гості до своєї рідної сестри Ольги й племінниці Олени у Лисичанськ. Вони підтримували дуже теплі стосунки.
«Тітка Лариса також любила, коли ми гостювали у неї вдома. Вона була спокійною, доброю, чуйною жінкою. Завжди за нас хвилювалася», – пригадала племінниця Олена.
Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну Лариса Гречка відмовилася від евакуації.
«Тітка рішуче сказала «ні». Вона дуже переживала за господарство – хто його доглядатиме. Та зрештою, білогорчани не могли й уявити, що таке станеться з ними», – розповіла Олена Метриченко.
Вранці 7 травня Лариса Гречка взяла свій телефон, документи і пішла до підвалу школи. Ввечері вона загинули внаслідок авіанальоту росіян.
У загиблої залишилися сестра Ольга і племінниця Олена.