«Молоді, енергійні, мали сім'ї, мріяли і працювали на благо країни… Важко усвідомити, що хлопці більше не повернуться додому. Завжди будемо про них пам'ятати», – сказали у Гуляйпільській міській територіальній громаді.
Руслан Грибачов народився у місті Гуляйполе. Навчався у Таврійському державному агротехнологічному університеті імені Дмитра Моторного в Мелітополі. Працював інженером та водієм на сільськогосподарському підприємстві у рідній громаді. Добре знався на агрономії.
Любив слухати музику та обожнював їздити за кермом. Мав гараж, де у вільний час ремонтував авто. Під час повномасштабної війни лагодив машини для українських військових.
«Він був відповідальним, цілеспрямованим, йому довіряли – як працівнику і як людині загалом. Добрий, щирий, позитивний. Завжди був готовий прийти на допомогу», – сказала кума та подруга Руслана, Вікторія.
У Руслана Грибачова залишилися батьки і похресник.
