У березні 2022 російська армія зайшла в Петрівське. Через зірваний міст далі не просунулися. Стояли в Петрівському кілька днів, обстрілювали сусідні села.
9 березня Андрій Ільїн вийшов з дому і не повернувся. Мати дзвонила до друзів, знайомих, але ніхто його не бачив. Наступного дня окупанти вийшли з Петрівського.
«Через три тижні я пішла в центр села по хліб. Ми сиділи під магазином, чекали на машину. Раптом хтось із дівчат сказав, що за магазином знайшли тіло. Мене туди аж кинуло. Тіло лежало прикидане гілляччям, я почала їх розкидати. Дівчата кричали, щоб не чіпала, бо могло бути заміноване, але мене нічого не зупиняло. Я впізнала сина», – розповіла мати Алла.
Андрія знайшли біля тіла місцевого дільничного Ігоря Подаруєва, якого катували і теж застрелили.
«Син був відчайдушний. 25 лютого поїхав на велосипеді в Ізюм за 40 кілометрів. Сказав, що до друзів, і більше нічого мені про це не розповідав. Повернувся через кілька днів. Після загибелі в синових речах я знайшла шеврони... Сусідський хлопець сказав, що він був у теробороні Ізюма… Андрій був дуже прямолінійний: що думав, те й говорив. Може, щось окупантам сказав. А може, хтось його здав», – розповіла мама.
Андрій народився у Петрівському. Вивчився на зварювальника, однак за фахом не встиг попрацювати.
«Часом Андрій бував нерозсудливий і ліз куди не треба, водночас був добрий і дружелюбний. У нього добре складалися стосунки зі старшими. Вони завжди позитивно про нього відгукувалися. Допомагав людям, щоб підзаробити. Роботи не цурався, постійно допомагав мені на городі. Вільний час проводив з друзями і постійно слухав музику, дуже її любив», – сказала Алла.
Андрія Ільїна мати виховувала сама. У нього залишилися вона і бабуся.
