«Мені тоді сказали, що хлопця з велосипедом забрали. Я сподівався, що не Сашка, у нас тут багато на велосипедах їздять. А зранку вже сказали: нема твого сина…», – пригадав ті події тато загиблого, Петро.
Рідні змогли забрати тіла вбитих через 9 днів, їх поховали біля кладовища. Після звільнення Збройними Силами України області – перепоховали на цвинтарі.
Олександр був родом зі села Старий Биків. Після школи навчався в Броварах на зварювальника. Потім усе життя працював за фахом на різних підприємствах. Жив у Києві в сестри. На вихідні приїжджав додому допомагати батькам: доглядав за садом, опікувався будинком. Захоплювався риболовлею. Разом із батьком ловили карасів у ставку.
«Сашко був талановитим зварювальником. Він обожнював свою роботу, робив гарні конструкції з металу. Він дуже м’який був за характером, любив тварин. Я думаю: мій брат нікого в житті не образив, а його так жорстоко вбили… Я не можу оговтатися й повірити, що його більше немає. Він був мені близькою людиною. Нам усім Сашка дуже не вистачає», – сказала сестра Тетяна.
Олександр не встиг створити власної родини. Із рідних у нього залишилися батько і дві сестри.
