Віктор – вірменин із Нагірного Карабаху. Після строкової служби в армії поїхав працювати в Казахстан. Там познайомився з майбутньою дружиною Тетяною – вона приїхала з України на роботу. Потім пара переселилася на батьківщину жінки – в Дробишеве.
Навесні 2022 року Дробишеве потрапило під російську окупацію. Віктор із Тетяною виїхали, а повернулися вже після звільнення восени 2022.
Приїхало багато односельців, життя налагоджувалося.
Інколи зі сторони фронту було чути бої, але Дробишеве не обстрілювали, згадує Тетяна Ішханян
«Так ми жили півтора року. Все було нормально. А 31 травня 2024-го після півторарічної тиші – перший приліт. Віктор саме пішов у центр в магазин, і потрапив під обстріл… Ми поховали його на другий день в селі».
Віктор Ішханян мав освіту електрозварювальника. Кілька років ним працював, але через стан здоров'я залишив цей фах. Після переїзду в Україну був охоронником банку в Лимані на Донеччині, останній період працював інкасатором.
«Віктор був дуже хорошим, мав м'який характер, в селищі всім допомагав, все умів робити, любив ремонтувати взуття. Вільного часу майже ніколи не мав», – сказала Тетяна Ішханян.
У Віктора залишилися дружина, донька, син і внуки.