«Татусю важко було нас відпустити, але він розумів, що це необхідно. Посадити нас на потяг батько не встиг, йому по роботі треба було їхати в інше місце. Ми попрощалися. Батько сказав мені, щоб я берегла сім’ю. І на цьому все», - Катерина згадує останню зустріч із батьком.
Це сталося 8 березня на вокзалі в Краматорську. А через місяць саме тут 49-річний чоловік загинув від ворожої ракети «Точка-У».
Олег багато років працював на відомому в місті підприємстві – Новокраматорському машинобудівному заводі. Потім деякий час в Укртелекомі, а після локдауну в 2020 році змінив роботу і став співробітником Департаменту цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи у міській раді Краматорська.
Олег супроводжував людей до евакуаційних потягів, які прямували подалі від війни.
У Олега залишилися старенькі батьки, хвора дружина, маленький син та 25-річна донька.
