Імовірною причиною вбивства могло стати те, що чоловік напередодні мав конфлікт з окупантами та відмовився давати їм випивку.
«Незадовго до трагедії бачили, як дядько Едик спілкувався з російськими солдатами, і вони чи то посварилися, чи що… Тітка Тетяна ще після цього випадку ходила така задумана, небагатослівною була. Кума казала, що її ніколи такою не бачила», – сказав племінник Сергій Могілевський.
Едуард був родом із Бердянська, що в Запорізькій області, проте жив на Донеччині. Закінчив технікум. До 2019-го працював охоронцем на фірмі – добу через дві мав чергування, а потім звільнився та почав займатися господарством біля дому. Мав ще невеликий бізнес, прав речі для військових. У період пандемії коронавірусу сильно захворів, багато часу пішло на те, щоби відновитися.
Коли ж почалося російське повномасштабне вторгнення, він залишив усю роботу, крім сімейного господарства. Мав поросят, курей. Старший син Андрій і молодший Олександр допомагали батькам. Вільний час Едуард обожнював проводити з сімʼєю, онуками, любив відпочинок на природі, біля ставка.
«До повномасштабної війни вони жили, як звичайна українська сімʼя. Мали землю, засівали, садили, а вирощене возили на ринок продавати. Тримали худобу. От заріжуть кабанчика, мʼясо продадуть і вже з того щось мають. Там ніхто не сидів без роботи. Скільки їм було потрібно для життя? Вони просто насолоджувалися тим, що мали», – розповів племінник Сергій Могілевський.
У Едуарда Капканця залишився брат.