Валентина була родом із Грози. Освіту здобула в місті Харків. Опісля багато років працювала на Луганському тепловозобудівному заводі, мешкала в Луганську. За десять років до трагедії у Грозі разом із чоловіком повернулась до рідного села. Там займалася господарством. Вийшла на пенсію. У вільний час дуже любила читати – перевагу надавала художній літературі.
«Мама – добра, мʼяка людина. Усі до неї були прихильними, онуки часто ділилися секретами з нею, розповідали про свої переживання», – сказав син Валентини, Віктор Фоменко.
У Валентини Фоменко залишилися чоловік, син, невістка, двоє онуків та інші рідні.
