Борис Фризоренко народився та мешкав на Київщині. Працював кабельником-спаювальником: займався установкою, ремонтом і монтажем ліній електропередач. Із родиною та друзями часто відпочивав на природі. Був завзятим мисливцем, любив рибалити. Бориса пригадують відповідальним та завжди готовим прийти на допомогу, називають гарним сім’янином і товариською людиною.
«Він був чуйним, безвідмовним, добряк. Дуже любив готувати, випікати щось. Любив квіти – і садити, і дарувати без приводу», – розповіла знайома родини Ксенія Новак.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Борис не хотів виїжджати з Ірпеня. Казав: «Тут мій рідний дім, поховані батьки». За словами рідної сестри Олени, він хотів записатися до тероборони, однак його не взяли через брак зброї.
«Борюсік, саме так ми його називали. Він був хорошим братом, дядьком, встиг стати двоюрідним дідом. Усю свою любов Борис віддавав похресницям, племінницям, моїй онучці. Також він також вишивав хрестиком, багато своїх робіт дарував друзям, мені. Брат мав кицьку Маргаритку. Вона – єдине живе, що від нього залишилося. Зараз мешкає у нас. Я ж залишилась – сама без брата і батьків», – розповіла сестра Олена.
У Бориса Фризоренка залишилися сестра, племінниці та хрещениці.