Ярославі був 71 рік. Народилася у Коломиї, а зростала в селі Хлібичин Снятинської громади на Івано-Франківщині. У молодості любила вишивати серветки, скатертини. Працювала в галузі торгівлі, певний час була експедиторкою. Коли залишила роботу, їздила на заробітки за кордон. Вийшла на пенсію, допомагала дітям виховувати внуків. Обожнювала кулінарити – варити, випікати, цікавилася новими рецептами. Жила з чоловіком Василем у Снятині.
«Її пляцки, пиріжки, вареники – усе було таке смачне, так чудово вдавалося. Мама була щирою людиною, прагнула, щоби все було так, як вона того хоче. А чоловік її в усьому завжди підтримував. Батьки от-от мали вирушити до нас в Італію. Були в Чернівцях, адже звідти курсують автобуси в Румунії, з якої мали виліт. Ми їх вже забирали до себе на початку повномасштабного вторгнення, вони повернулись додому і час від часу навідувалися до нас», – розповіла невістка Вікторія Клипич.
Подружжя Клипичів поховали у Снятині.
У них залишилися двоє синів із родинами та двоє онуків.