Лариса Коханівська народилася 6 вересня 1971 року у Кременчуку. Мала незакінчену вищу освіту. Вчилася на інженера-технолога. До того, як влаштувалася на роботу у торговий центр «Амстор», працювала майстром на вагонобудівному заводі.
Часто гуляла на природі, ходила в кіно, читала детективи. Смачно готувала голубці і пиріжки з цибулею та яйцем. Мала сильний характер. Мріяла поїхати на море.
Майже рік Лариса Коханівська працювала прибиральницею у магазині Comfy. 27 червня вона, як і зазвичай, пішла на роботу. О 19 годині мала повертатися додому, де її чекали чоловік, дочки і пес Пряник, однак російська ракета влучила за кілька метрів від її місця праці.
«Мама була мужньою, з гарячим темпераментом. Водночас була доброю. У нас є ще старша сестра 33-річна Аня. Вона живе окремо, має свою сім’ю. Це донька від першого шлюбу тата, але мама вважала її своєю донькою. Вона часто про себе забувала, а дбала про інших. Після 25 лютого ми чим могли допомагали гуманітарному центру. Спочатку просто сортували речі. Потім приймали біженців у себе вдома. Ракетних обстрілів мама не боялася, казала, що від долі не втечеш», – розповідає донька Лариси, Дарія.
Завали на місці ракетного обстрілу розбирали майже тиждень. Що Лариса загинула, рідні переконалися після того, як побачили запис з відеокамери у торговельному центрі.
«На відео зафіксований час. Там видно маму за 2 хвилини до вибуху. Ракета впала поряд. Тіло не знайшли. Поліція і прокуратура аргументують це тим, що температура горіння була надто велика. У людей навіть сплавилися сережки, каблучки», – додає донька.
У Лариси Коханівської залишилися чоловік та троє доньок.
