Кирило Колосов усе життя мешкав у Святомиколаївці. Закінчив місцеву школу та вступив до Горохівського ліцею, спеціальність – слюсар. Працював барменом у нічному клубі у селі Воскресенське. Любив свою роботу й завжди охоче підміняв колег. Будував стосунки з коханою дівчиною. Мріяв придбати мотоцикл. Захоплювався футболом і мав чимало спортивних досягнень. Вчився в Миколаєві у дитячо-юнацькій спортивній школі, де був воротарем.
«Усі відгукувалися про нього дуже добре. Він був ввічливий, охоче подавав руку допомоги. Його завжди приводили у приклад. Казали мамі, що вона виховала дуже хорошого сина. На роботі його хвалили. Керівниця його дуже любила, казала, що він для неї був, як син», – пригадала про Кирила сестра Інна.
«Ми з ним разом працювали: я була офіціанткою, а він барменом. Всі місцеві знали Кирила. Він був дуже-дуже добрий. Працьовитий. Мав м’який характер. Був щедрий. Зароблене міг витрати, щоби пригостити когось», – розповіла колега Кирила, Ольга.
У Кирила Колосова залишилися мама, рідна сестра, два племінники, двоюрідні сестра і брат, тітка, дядько та дві бабусі.
