Микола народився на Київщині. Працював майстром лісу у Першотравневому лісництві села Мощун. Дуже любив свою роботу. Був мисливцем. З 54 років, після інсульту, мав інвалідність першої групи.
«На початку повномасштабного російського вторгнення він навіть не міг осягнути, що відбувається. Я виїхала зі села у ніч на 25 лютого, вивезла двох маленьких дітей, маму і молодшу сестру, якій було на той час 17 років. Мій чоловік залишився. Він ходив до батька, приносив йому ліки, харчі. Тато жив неподалік від нас зі своєю другою дружиною та її сином. Невдовзі його дружину евакуювали. Тато не хотів, щоби його кудись перевозили. Із ним залишився син дружини. Коли почалися сильні обстріли, батька хотіли перенести у погріб, але він категорично відмовився…», – розповіла дочка загиблого Ольга.
У Миколи Колосовського залишилися дружина, дві дочки й четверо онуків.