Наталія народилася в Семенівці. Після школи навчалася в Новгород-Сіверському фаховому медичному коледжі. Працювала в Семенівській лікарні медичною сестрою. Була одружена, виховувала доньку. Жила разом із мамою Галиною
Наталія обожнювала свою роботу, пацієнти її любили. Також жінка була вмілою господинею. Робила смачну консервацію, завжди готувала багато закруток, а ще любила працювати на землі.
30 грудня 2022 року, напередодні Нового року, Наталія з рідними скупилася на базарі та йшли додому.
«Така тиша була, я кажу доньці, що от зайду до туалету в школу, я там працювала колись. Донька залишилася чекати мене на дорозі. А я тільки дійшла до школи, як щось сильно бахнуло. Виходжу: дроти електропередач валяються, а доньки ніде немає. Я подумала, що вона додому пішла. Приходжу до хати, запитую своїх, чи не повернулася Наташа. Кажуть, що ні. Я знову вийшла з дому, думаю, піду ще шукати. Аж тут мені зателефонувала знайома, сказала, що моя Наташа загинула. Я й не помітила, що вона там лежала. Навіть подумати такого не могла, що її вбило», – розповіла Галина.
Наталію поховали на кладовищі в Семенівці. Вона стала першою цивільною, загиблою в громаді під час повномасштабної війни. Відтоді російські військові прицільно стали бити по Семенівці і прикордонних селах. Чимало сіл громади перетворилися на випалені пустирі.
«Наш город – біля кладовища. Ми часто ходимо на могилу до Наталії. Знаєте, навіть на кладовищі були прильоти, потрощило пам’ятники... Смерть – це велика біда. Нам дуже не вистачає доньки. Онука доросла вже, але ж мама завжди потрібна», – зі сльозами сказала Галина.
У Наталії Комар залишилися донька, чоловік, батьки та сестра.
