Валерій народився в селі Озеряни на Чернігівщині. Після школи навчався в залізничному технікумі в Києві, а потім пішов в армію. Повернувшись, вирішив не продовжувати навчання там. Закінчив профтехучилище, багато років працював у Києві на Дарницькому вагоноремонтному заводі.
Мав дружину і сина. У 2017-му повернувся жити в батьківську хату в рідному селі. Останні роки працював охоронником на автостоянці в столиці.
«27 лютого він поїхав на зміну. Ми просили, що не треба, але він вважав, що має це зробити. Електричка вже не ходила, бо залізниця була пошкоджена. Тому майже 90 кілометрів здолав на скутері. Відчергував, а додому так і не доїхав… Зв’язку не було. Від інших я знала, що людей, які їхали тією дорогою 28 лютого 2022, розстрілювали. Остаточно про загибель брата мені сповістили 2 квітня, коли знайшли тіло. При ньому були документи. Ми поховали його на кладовищі в рідному селі 5 квітня», – сказала сестра Тетяна.
Тетяна згадує брата надзвичайно роботящим; він умів працювати з деревом, електрикою. Мав золоті руки.
«Валерій був добрий, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Нам його дуже не вистачає», – додала сестра.
У Валерія Коновала залишилися сестра, дружина, син й онука.
