Зінаіда Копил народилася в Ізюмі. Під час Другої світової війни її, 13-річну, з братом евакуювали на Урал. Там вона працювала на заводі пакувальницею. Після повернення в Ізюм влаштувалася в медичне училище викладачкою російської мови, була звучкою. Останні кілька десятиліть була на пенсії.
«Вона була дуже добра людина, дуже добра до нас. У мене було дві тещі, дві добрі жінки, які нас із дружиною однаково сильно любили і піклувалися – це мама дружини і її тітка Зіна», – сказав Михайло.
В Ізюмі Зінаіда жила на вулиці Соборній. До неї часто навідувалася племінниця, приносила обіди. 4 березня після того, як будинок жінки пошкодили вибухи, її звідти просто під обстрілами забрав зять Михайло. Він згадує, що обом було лячно іти, що дорогою Зінаіда обурювалася, сварилася на війну, на російських солдат, які «якогось чорта напали на нас»...
Зінаіда Копил стала найстаршою загиблою 9 березня на Першотравневій, 2. Її трирічна праонука Аріна – наймолодшою. Похованням усіх родичів займався зять Зінаіди Михайло.
