Ольга – родом із Краснодарського краю РФ, але більшу частину життя провела на Миколаївщині. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну жінка відправила дітей до Миколаєва, а сама залишилася доглядати господарство у селищі.
За фахом Ольга Корнієнко була лаборанткою молочної промисловості – працювала на молочних пунктах. Згодом також – на токовищі. Останні декілька років жінка тримала корову і продавала на ринку молочні продукти. Ольга мала хобі – в’язання спицями та гачком. А також любила готувати, зокрема, різну випічку, солодощі.
Під час війни Ольга Корнієнко долучилася до волонтерства: розвозила гуманітарну допомогу; допомагала гасити пожежі, які виникали внаслідок ворожих обстрілів. А якось, коли сусід отримав уламкові поранення, зупинила йому кровотечу, що й допомогло чоловікові вижити.
Донька Тетяна пригадує свою маму дуже доброю та зовсім не конфліктною людиною.
«Вона допомагала іншим. Була хорошою мамою. Дуже гарна – такої ні в кого не було, як у нас. Мама тяжко працювала – на трьох-чотирьох роботах. Ростила нас сама – батько рано загинув через шкідливу звичку. Життя мама сильно й не бачила. Не мала змоги кудись ходити чи багато спілкуватись з іншими: була вся в роботі та сім’ї. Люди, які знали маму, дуже поважали її. Немає нічого поганого, що б можна було про неї сказати…»
В Ольги Корнієнко залишилися дві дочки та онуки.
Донька Тетяна каже, що родина не має коштів навіть на перепоховання Ольги – через інтенсивні обстріли жінку були змушені поховати у власному дворі.
