«Ми неодноразово звертались у нашу поліклініку і в Червоний хрест, але всі відмовляли, ніхто не хотів ризикувати… Колега Василя, Тарас, гаснув на очах. Понад місяць в окупації він не міг отримати гемодіалізу. Їм таки вдалося врятувати його, а самі, повертаючись стомленими додому, потрапили в «мʼясорубку». Тоді ЗСУ наступали, а російська армія втікала в напрямку Чорнобиля. Від обстрілу чоловіки змушені були сховатися в ліс, де загинули від ворожої розтяжки», – розповіла дружина Людмила Ковалевська. 

Василь Ковалевський родом з Іванкова. Там зростав і ходив до школи. Опісля з відзнакою закінчив Малинський лісотехнічний технікум за спеціальністю «Лісове господарство», а потім – Національний аграрний університет за цим же фахом. Понад 30 років віддав лісовій справі, 23 з них працював лісничим Іванківського лісового господарства.

Повномасштабна війна застала його зі сімʼєю в рідному Іванкові. Дружина пригадує – усе трапилося для них зненацька, уже з першого дня поряд ішли колони російської техніки... 

Після 31 березня рідні шукали Василя шість днів. Ніхто не знав, де він. 5 квітня 2022 року повідомили, що в лісосмузі біля села Шпилі Вишгородського району сапери знайшли загиблими його і товариша. 

«Він ліс любив, лісом жив і ліс його забрав у нас… Він для нас Герой», – додала Людмила.

У Василя Ковалевського залишилися дружина і двоє синів.