Нікіта народився в Києві. Син лікаря-невропатолога університетської клініки КНУ Ярослава Козлова і сімейної лікарки села Мотижин Тетяни Вирожемської.
Навчався хлопець у Національному транспортному університеті. Збирався стати спеціалістом із будівництва доріг. Мав закінчити четвертий курс. Додатково ще опановував фах розробника сайтів у приватній школі. Планував одружитися. Останні пів року повністю присвятив навчанню, писав дипломну роботу.
Рідні згадують Нікіту спокійним, виваженим, мудрим. А коли щось ішло врозріз із його світоглядом, умів спокійно та впевнено наполягати на своєму.
24 квітня хлопець із сестрою були вдома у Святошинському районі. Близько першої ночі в їхню двоповерхівку вдарила балістична ракета. Батьки і молодші брат зі сестрою в цей час перебували у родинному будинку в селі Мотижин біля Києва. Після повідомлення про влучання мати з батьком приїхали на місце трагедії. Спершу рятувальники знайшли Софію, згодом – Нікіту.
«Мої діти були чуйними, добрими, нам допомагали. Завжди підтримували одне одного. Відколи Нікіті виповнилося 7 років, я не бачила, щоб діти сварилися. З молодшими були дуже близькі, особливо з 17-річним Сергієм», – розповіла мати Нікіти.
У Нікіти Козлова залишилися батьки, молодші брат і сестра, дідусь, дві бабусі
Поховали юнака та його сестру в Мотижині.
