«Саша йшов попереду, Сергій позаду. А потім – вибух. Сашко обернувся, Сергій зробив ще кілька кроків й упав», – пригадала розповідь сина мама Наталя.
Кілька годин селяни чекали, поки приїдуть сапери, щоби забрати тіло. Тоді добиратися до села було непросто через підірвані мости і стабілізаційні заходи в області. Зрештою чоловіки пішли до лісу по тіло самі. У цей час під’їхали й сапери. Сергія поховали на місцевому кладовищі наступного дня – поруч із батьком, який помер за два роки до того.
Сергій Круковський народився у селі Льгів. Після школи закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту. Працював монтером колії на станції Білоус. З часом придбав кімнату у гуртожитку і поступово облаштовував житло. Дуже любив свою роботу і життя в селі.
«Син завжди казав, що не хоче жити в місті. Обожнював сільський простір, ліс, риболовлю, з друзями відпочивали на природі. Він не поспішав жити, все робив поступово», – розповіла мама.
Коли почалася повномасштабна війна, син щодня навідував матір та рідних: вони живуть неподалік, за кілометр від Сергія. Там допомагав по господарству, проводив час із племінниками, які його обожнювали.
Власної сім’ї Сергій створити не встиг. У нього залишилася мама, двоє братів і племінники.
