Коли почалася повномасштабна війна, Кримці разом із родичем та другом Анатолієм Чертиковим та його родиною переїхали з Ніжина в Бакаївку. Там у них була дача. Спочатку в селі було спокійно, а за два дні почали їздити ворожі колони.
У сім’ї Чертикових захворіла трирічна дитина. Потрібні були ліки, продукти. Щоб придбати їх, Володимир Кримець та Анатолій Чертиков поїхали в Ніжин. Поки вони там були, дорогу між селами замінували, імовірно, очікуючи проходу ворожих колон. Та чоловіки про це не знали. Повертаючись у Бакаївку, вони підірвалися на міні, не доїхавши до села 2 кілометри.
«Наша хата крайня, стоїть на в’їзді в село, і з саду видно ту дорогу. Ми бачили, як наш автомобіль виїхав з-за повороту, потім були постріли й після цього стався вибух. А потім одразу нам подзвонили з Дорогинки, люди сказали, що наші хлопці на міні підірвалися. Це було щось страшне… Ми зателефонували в поліцію, «швидку», але там сказали, що ніхто не приїде і не допоможе. Нам самим довелося забирати тіла. Це зробили наші родичі-чоловіки, які жили в селі», – розповіла дружина Тетяна.
Володимир народився в Броварах, що в Київській області. Здобув освіту агронома в Сумському національному аграрному університеті. У 2007-му одружився і переїхав у Ніжин. У подружжя народилося двоє дітей.
Все життя Володимир працював за фахом на різних підприємствах Ніжинського району. Останнє місце роботи – Ніжинський консервний завод.
«Мого чоловіка знали дуже багато людей в районі, він був фахівцем своєї справи. Як кажуть, закоханий в професію. Постійно розвивався, їздив на професійні форуми, зустрічі. І нашого сина привчив любити землю, рослини. Син мріє бути агрономом, як батько. Риболовля для чоловіка була віддушиною. Знаєте, Володя був душею компанії. Нам його не вистачає як рідної людини. А багатьом людям його не вистачає як фахівця», – поділилася Тетяна.
У Володимира Кримця залишилися дружина, донька, син, батьки і сестра.
