Микола зупинився, став біля паркана. А потім розвернувся і хотів їхати додому. Дістався приміщення старостату, як російські військові відкрили вогонь і вбили його.
Тіло Миколи згодом привезли односельці на візку. 1 квітня його поховали на подвір’ї церкви, оскільки російські війська обстрілювали село. Припутні не були в окупації, але майже місяць потерпали від обстрілів, коли селом проходили колони російської техніки.
Після звільнення Чернігівщини Миколу перепоховали на кладовищі.
Микола Кубрак народився у селі Богданівка в Ніжинському районі. Працював водієм на заводі «Прогрес» у Ніжині. Там і познайомився з майбутньою дружиною Галиною. Родина жила в Ніжині, там народилися діти. А в 2013-му подружжя переїхало в рідне село Галини – Припутні.
«Мій чоловік любив ходити по гриби. Сяде на велосипед, повісить кошик і їде. Досі ця картинка перед очима. Вони були близькі з сином, а тепер немає й з ким порадитися. Мій Микола був дуже гарним чоловіком. Любив гарні зачіски, в молодості носив довге волосся. Ми 43 роки разом прожили. Його дуже не вистачає. Досі ночами прокидаюся і плачу», – поділилася навесні 2024-го року дружина Галина.
У Микола Кубрака залишилися дружина, двоє дітей, онуки та правнуки.
