«Коли почалася повномасштабна війна, Максим не міг сидіти вдома. 25 лютого він ще передавав нашим хлопцям у Гостомель продукти. А потім сказав: «Я не можу дивитися, як окупанти захоплюють рідне село, околиці, і хочу записатися в тероборону». 27 лютого вранці він поїхав із Мироцького. Останній раз ми спілкувалися 28 лютого, відтоді зв'язок зник.… У свідоцтві про смерть дата загибелі – березень 2022 року», – розповіла Наталія Ліщинська, дружина.
Максим народився на Сумщині. Навчався у школі-інтернаті. Після 9-ти класів пішов працювати. Багато років жив зі сім’єю у селі Мироцьке Київської області. Був автомеханіком. Мав свою майстерню вдома, де ремонтував і приводив до ладу машини, двигуни, коробки передач. Дуже любив свою справу. Іноді їздив на риболовлю. Любив проводити час із дітьми – разом відпочивали на природі чи просто гуляли.
«Він був веселий, доброзичливий, чуйний. Хто б що не попросив – завжди намагався допомогти. Ми прожили з ним у цивільному шлюбі понад 16 років. У січні напередодні повномасштабної війни одружилися, але так і не встигли пожити…», – розповіла Наталія.
Максима Ліщинського поховали у Мироцькому. У нього залишилися батьки, дружина, діти, брат та інші родичі.
