Микола Іванович був родом із села Череватівка Сумської області. Після закінчення середньої школи працював на станції Ворожба залізничником. У 1962-му приїхав навчатися до Попасної – вступив у залізничне професійно-технічне училище. Того ж року пішов служити в армію. Зокрема, служив у Східній Німеччині, був зв'язківцем у складі частини військово-морського флоту СРСР. Восени 1966-го звільнився. Одружився з Людмилою Бондаренко. Пара виховала двох дітей: синів Ігоря і Віталія.
Микола жив у Попасній, працював у тому ж училищі, яке закінчив. Мав квартиру у мікрорайоні Черемушки. Після народження молодшого сина пішов працювати на вагоноремонтний завод: спочатку в енергоцех, а потім токарем.
«У вільний час батьки любили працювати на земельній ділянці, вочевидь, давали знати про себе гени землеробів в обох сім'ях… Тато був людиною доброї вдачі, дуже товариський. Чимало учнів згадували його протягом багатьох років після закінчення навчання...», – розповів старший син Ігор Логвин.
Рідні Миколи Івановича ще з 2014 року пропонували йому з дружиною оселитися в Череватівці, звідки родом. Проте подружжя вирішило жити далі у Попасній.
У Миколи Логвина залишилися двоє синів із родинами, онуки та брат.