Павло Луцик був родом із Івано-Франківська. Освіту здобув у Національній академії внутрішніх справ України. Після завершення навчання розпочав карʼєру в галузі ІТ, де пропрацював понад десять років. Був тимлідом в одній із ІТ-компаній. У вільний час займався спортом, відвідував заняття з кросфіту, брав участь у змаганнях, бігав марафони, зокрема одні з найвідоміших – у Нью-Йорку та Берліні. Мав дуже багато друзів. Уболівав за «Динамо».
Про нього згадують, як про хорошого друга, професіонала та патріота України. Павло мав активну громадянську позицію. Постійно підтримував Збройні сили України.
«Павло був дуже доброю, щирою людиною, освічений, допитливий. Він обожнював життя та мав багато планів на майбутнє. Мій єдиний син, сенс мого життя… Найкращий син у світі – турботливий та відповідальний», – розповіла мама Алла Луцик.
«Він був порядним і багато допомагав нашим захисникам. У нього було велике серце та світла душа», – додала подруга загиблого Христина.
«Він був дуже спокійним, розумним та врівноваженим, проте завжди був готовий увірватись у вирішення будь-якого завдання. На нього можна було покластися. Завжди, просто, без питань. Він любив і вмів вдало пожартувати… Брав участь у всіх активностях, багато чого робив – як для компанії, так і для країни. Допомагав війську і, зокрема батькові, який продовжує нести службу в лавах ЗСУ. Вдячні за все, що зробив. Співчуття друзям, близьким та родині. Будемо пам'ятати та не пробачимо», – сказали в компанії, де працював Павло.
У Павла Луцика залишилися мама, тато, бабуся, дядько.
