Олександр народився в Росії – тато був моряком, а потім залишився служити там. Жили спочатку в Москві, а потім у Мурманську – там Олександр одружився. Та сімейне життя не склалося і всередині 2010-х він приїхав в Україну – в Стару Басань на Чернігівщину, де тоді жила його бабуся, татова мама. Працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві.
«Це таке цікаве підприємство було. Власник завів диких тварин. Люди приїжджали туди, ніби в зоопарк… Сашко доглядав тварин, з будівництвом допомагав, якусь іншу роботу виконував. А потім власник розпродав це господарство. Тоді Олександр у місцевих дачників працював – охороняв будинки, собак годував тощо. Сашко був гарним господарем, роботящим», – розповіла тітка Ольга Лисак.
Повномасштабна війна застала Олександра у Старій Басані. 26-27 березня російські військові забрали місцевих чоловіків у полон, серед них був і він.
Олександра утримували в різних місцях, в останні дні – у катівні, яку облаштували в котельні Нового Бикова. Чоловіка сильно били. Тіло загиблого знайшли 29-30 березня на місцевому кладовищі.
Поховали 5 квітня 2022 року на цвинтарі в Старій Басані. Товариші, у яких він охороняв дачні будинки, встановили пам’ятник загиблому та його батькам, які померли до повномасштабної війни.
В Олександра Лисака залишилися сестра, тітка й інші далекі родичі. У центрі Старої Басані селяни за власний кошт встановили стелу, на якій написані імена загиблих односельців.
