Ірині було 47 років. Народилася в селищі Луч. Закінчила місцеву школу. Опісля пішла працювати на полі. Вийшла заміж, народила дочку. Деякий час була робітницею на заводі, який виготовляв скловироби. Працювала також у Миколаєві на хлібозаводі. Утім чи не найбільше трудилася в полі. Ця робота була складною й забирала багато часу та сил в Ірини, пригадує мама загиблої.
Із батьком дочки Ірина розлучилася. Останній період життя будувала стосунки із партнером Сергієм. Разом мешкали в селищі Луч. Коли почалася повномасштабна війна її мама Євгенія переїхала в Миколаїв. Кликала доньку, однак та відмовлялася – казала, що не хоче покидати співмешканця, а той не хотів виїздити із селища.
«В Ірини було багато подруг. Вона була дуже, дуже добра», – сказала мама загиблої Євгенія.
Ірину Малишеву поховали в селищі Полігон, що неподалік Миколаєва.
У неї залишилися літня матір та дочка.
Мамі загиблої 83 роки. Вона не має кисті правої руки й наразі, уже пів року, живе у Мішково-Погорілівській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті. Хоче поставити пам’ятник на могилі дочки, зробити ремонт свого помешкання в селищі, однак коштів на це не вистачає.