Едуардові був 41 рік. Народився у Заліссі. Добре навчався в школі. Мріяв стати співаком, мав красивий голос. Талант успадкував по батьківській лінії – родина тата виступала в колективі народної творчості. А втім, після школи Едуард пішов вчитися на водія. Працював за фахом. Планував купити добру машину, поїхати до Польщі на заробітки, збудувати дім.
Коли почалася повномасштабна війна, Едуард був у селі. Російські війська окупували Залісся 8 березня 2022 року. Будинок чоловіка розбомбили, родина в цей час ховалася в погребі у сусідки. Після того Едуард із дружиною та дитиною виїхав.
А коли село звільнили Збройні Сили України – повернувся додому розбирати згарище.
8 травня 2022 року Едуард пішов до лісу, де натрапив на розтяжку і підірвався.
«Оскільки нашого будинку не було, мені в Броварах дали кімнатку в підвалі. 8 травня зателефонував сват. Сказав, що Едуард десь пішов, що в селі почули вибух. Я побігла на автобус і примчала в село. Сват розпізнав сина по кросівку, я по шматочку литки, який лишився, – розповіла мати Любов. – Мій син був добрий і всім допомагав. Мав багато друзів. Любив зустрічатися з родиною, їздити до тестів, смажити там шашлики. Його донька була татусевою доцею. Після смерті батька казала: «Аби, як у казці, попросити фею, щоб повернути тата».
«Чоловік був турботливим, роботящим, любив життя. Турбувався про свою маму, завжди їй допомагав. Був люблячим чоловіком і батьком. Мріяв про відпочинок із нами на морі, хотів поїхати за кордон, побачити світ. На роботі був відповідальним і справедливим. Усе робив власноруч – будував оселю, гараж, штукатурив, фарбував, косив, майстрував», – сказала дружина Світлана.
В Едуарда Машталера залишилися мати, дружина, донька та інші родичі.
