Сергій народився і жив у Торському. Після служби пожежником був на пенсії, разом із тим підпрацьовував на фермерському господарстві.
2022 року Торське опинилося під російською окупацією. Сергій із родиною евакуювалися, а після звільнення села восени цього ж року повернулися
2025-го життя в Торському ставало дедалі менш спокійним – почастішали обстріли, літали ворожі дрони. Дружина Сергія та його матір виїхали. Він сказав, що приєднається до них згодом.
4 липня близько 15.30 Сергій вийшов на зв'язок із дружиною Наталією.
«Ми зідзвонювалися щодня вранці і ввечері. Раптом я почула по телефону вибухи. Попросила чоловіка йти ховатися. А потім почула його крик і все – це було останнє», – сказала Наталія.
Дружина зателефонувала до сусідів. Вони після обстрілу знайшли Сергія загиблим, снаряд упав на його городі. Поховали Сергія в місті Барвінковому Ізюмського району Харківщини, де зупинилася родина.
«Чергове життя достойної людини обірване. Своє життя Сергій Миколайович присвятив порятунку життів людей, адже працював у пожежній охороні. Він із тих, про кого говорять: на нього можна покластися. Простий, надійний, чуйний, добродушний сільський хлопець, який любив свій край, родину і все, що можна назвати Батьківщиною», – написала Валентина Шилова, яка працювала з загиблим більше 20 років.
У Сергія Меденцева залишилися дружина, два сини і теща.