Тетяна пішла за гуманітарною допомогою разом з чоловіком Віталієм. Їхня донька Анастасія каже: коли батьки отримали допомогу, тато велосипедом повіз пакунки додому, а мама залишилась у черзі, щоби поговорити з кумою. Там було ще чимало людей.
«Тато, коли наближався до нашої вулиці, почув вибухи: спочатку один, потім ще один», – розповіла дівчина.
За словами свідків, коли люди почули, що летить ракета, то одразу ж лягли на землю, Тетяна чомусь – ні.
«Стояла просто, і все. Їй попало осколком в спину, обрубало дві ноги. Одна нога розлетілась, інша була ціла…» – каже донька загиблої.
Віталій забрав тіло дружини до дому. Тимчасово поховав її на подвір’ї.
Донька Тетяни жила в Одесі. Батьки не хотіли їхати до неї, зокрема, через те, що мали в селі велике господарство.
Тетяна Мінлібаєва все життя провела в Давидовому Броді. Односельці згадують її як світлу, добру й завжди усміхнену жінку. Чоловік, з яким у парі була 37 років, важко переживає втрату. Так само, як і її єдина донька Анастасія.