Загиблого знайшов сусід Олександр. Ось, як він пригадує ті події: «Після того, як обстріл закінчився, я підійшов до його будинку. Почав гукати: «Коля, Коля», а його ніде немає. Потім побачили його тіло. Міна потрапила в яблуню, осколок влучив Миколі в голову, він якраз був надворі».
Микола Міськов до пенсії працював майстром цеху ортофосфатної кислоти на заводі «Хімпром». Жив у Сумах. А на пенсії оселився в селі Старі Вирки, де залишилась його батьківська хата. Микола мав чимале господарство: кіз, свиней, корів. Любив працювати на городі, ходити в ліс по гриби, рибалити.
Миколу Міськова пригадують добрим, веселим та безвідмовним. Під час повномасштабної війни він допомагав військовим ЗСУ – чи то фінансово, чи харчами, кажуть односельці.
«Він нічого нікому поганого не зробив, дуже добродушний був чоловік. Микола постійно порався по господарству, був хорошим господарем», – пригадала односельчанка Тетяна Кадуріна.
Миколу поховали у Старих Вирках. На його могилі розмістили фото часів юності.
У Миколи Міськова залишилось двоє братів. Своєї сім’ї чоловік не мав.