«Дідусь знав, що у тому підвалі були, зокрема, й діти, тому кинувся допомагати, навіть не роздумуючи. Я спілкувався з людьми, яких він врятував. Вони розповіли, що, коли дідусь поліз за своїм сусідом, йому привалило ноги…», – розповів онук загиблого Ернест Моїсеєв.
Під завалами школи у Білогорівці загинули більше 20 людей. Їхні тіла досі не витягнули звідти*.
82-річний Євген Моїсеєв усе життя провів у Білогорівці. Разом із дружиною Світланою виховали двох дітей, дочекалися онуків. Дружина працювала кранівницею, а Євген – на місцевому крейдяному заводі. Займались будівництвом – чимало двоповерхових хат у Білогорівці звело саме подружжя Моїсеєвих.
Онук Ернест каже, що був дуже близький із дідусем Євгеном. Пригадує його дуже життєрадісним та веселим.
«Дідусь навчив мене таблиці множення. А коли я вступив до університету, дуже радів і навіть допомагав фінансово. Хотів щоби в мене була вища освіта», – розповів Ернест.
Дружина Євгена на старості літ важко хворіла, чоловік щодня піклувався про неї. Після повномасштабного російського вторгнення Світлана померла. Євген важко переживав втрату. Родичі просили його виїхати з Білогорівки, але пенсіонер не погодився на евакуацію.
«Було непросто залишати його самого. Але разом із тим ми були впевнені, що з дідусем все буде гаразд. Він добре тримався, мав міцне здоров'я. Бувають люди, які здаються, але це не про нього», – пригадав онук.
5 травня Ернест говорив із дідусем востаннє. Євген трошки прихворів, багато розпитував про справи онука, в голосі дідуся відчувався сум, але він все одно намагався жартувати. Уже 7 травня родичі назавжди втратили зв’язок з дідусем Євгеном…
У загиблого Євгена Моїсеєва залишилися донька, син та онуки.