«В цей час у погребі набирав картоплю чоловік Ганни Володимирівни. Коли вийшов, побачив посеред двору дружину з пораненням у живіт. Почав надавати першу допомогу, але рани були несумісні з життям. Викликали «швидку», брата забрали до лікарні, він вижив», – розповів сват Микола.
Чоловік Ганни відвіз її до моргу. Родичі поховали жінку в Харкові.
Ганна Мостицька народилася в Бєлгородській області РФ. П’ятирічною переїхала з батьками до Слатиного. Працювала швачкою, а потім – продавчинею. Ганна розлучилася з першим чоловіком, коли доньці було шість років. Виховувала її сама, працювала на двох роботах. Старалася, щоб дитина мала все необхідне. Родичі згадують Ганну веселою, життєрадісною, доброзичливою.
«У неї був вольовий і жорсткий характер. Вона була товариською і мала дуже багато друзів. Мама не хотіла виїжджати, бо нічого не боялася. Коли всі ховалися ночувати по підвалах чи погребах, вона казала: «Я буду спати у своєму ліжку». Жінка-вогонь. По іншому я її не можу назвати. Десь за рік після смерті мами мені зателефонувала сусідка і сказала, що вулиця без неї стала пустою», - розповіла донька Анастасія.
У Ганни Мостицької залишився чоловік, донька, зять, два внуки та інші родичі.
