Володимир народився та жив у Калиновому. Працював у пекарні одного з супермаркетів в Харкові, формував хліб та булочки. Староста Калиновецького округу Людмила Коваль розповіла, що Володимир був доброю і працьовитою людиною, його поважали односельці. Під час повномасштабної війни чим міг допомагав сусідам.
«Тато не звик сидіти склавши руки – і вдома, після роботи, завжди мав багато клопоту: городи, худоба, домашні справи. Він все життя працював на благо сім'ї. Його єдиним відпочинком був перегляд фільмів. Тато був для мене найкращим. Люблячим та безмежно любим. Тато завжди чекав мене вдома після навчання. Немає таких слів, щоб пояснити, наскільки це боляче… Це страшна й непоправна втрата в моєму житті…», – розповіла Ольга Михалик, донька Володимира.
«Він був люблячим батьком, чоловіком, дідусем, сином та найкращим другом! З великою любов'ю та турботою ростив двох дочок. Допомагав усім, хто до нього звертався, не відмовляв навіть у складних ситуаціях. Вова прагнув розвиватися та повноцінно жити. У 50 років придбав своє перше авто. Словами не передати всього болю і печалі, бо людина тільки почала досягати успіхів», – сказав Олександр П'явка, друг Володимира.
У Володимира Михалика залишилися дружина, молодша та старша донька зі своєю сім’єю.