21 березня у будинок Євгена потрапив снаряд, він згорів вщент. Навпроти його оселі стояв ворожий танк, а в двоповерховому будинку, що теж був навпроти, проживали російські військовослужбовці. За словами сусідів, там були снайпери.
Євген купив будинок у Гостомелі в 2001 році й переїхав сюди з родиною із Києва. Жив разом із дружиною, донькою та її маленьким сином.
«Він дуже любив водити машину, працював менеджером в оптовій торговій фірмі. Захоплювався риболовлею. Мав багато рибальських снастей, але все згоріло разом із будинком. Дуже любив готувати – смажити шашлики й пригощати ними гостей. Євген був дуже добрим, веселим і гостинним господарем», – розповіла про чоловіка дружина Галина.
Євген був гарним сім’янином, щасливим дідусем. «З роботи летів до маленького онука, грався з ним і балував його, наче знав, що не буде його ростити», – сказала Галина.
На початку березня 2022 року Євген відправив родину в евакуацію, а сам залишився разом із собакою Платоном охороняти свій будинок. Від 20 березня й до звільнення Гостомеля від окупантів, 1 квітня, Платон сидів поряд із тілом господаря й охороняв його. Так їх і знайшли українські військові.
Родичі Євгена змогли потрапити в Гостомель 26 квітня. Поховали чоловіка 30 квітня на Гостомельському цвинтарі.
Після трагедія родичі Євгена оселилися в орендованому житлі. Дружина Галина влаштувалася працювати в хостелі у Києві, із можливістю проживання там.
У Євгена залишилися мама, яка пережила російську окупацію в селі Блиставиця, дружина, доньки та троє онуків – 7, 5 та 3 років.
