Жінка мала інвалідність. Останні п'ять років була прикутою до ліжка. За нею доглядала дружина покійного двоюрідного брата Тетяна.
2 березня 2022 року Тетяна з внуком-підлітком евакуювалася за кордон. Вона пригадала:
«Люба сама сказала: «Таня, їдьте, за мене не переживай». За нею залишилися доглядати сусіди, соцслужба… Якось у її будинок потрапив снаряд. Після цього сусіди перенесли Любу на ковдрі у будинок навпроти. Наприкінці березня у село зайшли окупанти. Чоловіка, який за нею доглядав, забрали, допитували, повернувся побитий. Люба сказала, щоб сусідські хлопці не лишалися з нею, а тікали. Окупанти запитували про те, хто в тому домі, де перебувала Люба, сусідка сказала, що там людина з інвалідністю. Вони пішли і кинули в дім гранату. Вона, мабуть, отримала контузію. Перестала чути, кричала, нічого не їла, не пила...»
1 квітня сусіди понесли Любові Нарезенко чай і виявили, що вона померла.
Любов Нарезенко мала інвалідність із дитинства. Погано ходила, а після переломів тазостегнового суглоба взагалі не могла ходити. Поки могла, працювала нічною черговою на заводі.
«Вона була добра душею, трудолюбива. Няньчила мені дитину, доглядала город», – згадала Тетяна.
Любов Нарезенко не мала власної сім'ї. З найближчих родичів у неї залишилася двоюрідна сестра.
