В’ячеслав народився у Трисвятській Слободі на Чернігівщині. Працював на залізниці у ремонтній бригаді. Там познайомився з дружиною, яка була провідницею. Останні 20-25 років життя був на пенсії через інвалідність: мав проблеми зі суглобами.
Влітку 2019-го В’ячеслав втратив 38-річного сина. За кілька місяців від інсульту померла його дружина Ніна. Останні роки чоловік жив сам.
Повномасштабна війна застала В’ячеслава у рідному селі. 10 березня 2022 року ворожий снаряд влучив у його дім.
«Дядько був ще живий. Наші військові довезли його БТР-ом до заправки, що на в’їзді в Чернігів. Звідти вже забрала «швидка». Але дорогою до лікарні дядько помер», – розповіла родичка Лілія.
Чоловіка поховали за два місяці в рідному селі.
«Ми все життя дружили, ще й жили поряд. Дядько був дуже компанійським. Він обожнював риболовлю, збирати гриби. Поки дозволяло здоров’я, завжди їздив. Потім уже мій батько возив дядю Славу на природу. Ще дядько обожнював розгадувати кросворди, так швидко це робив. Ми дивувалися: за пару днів розгадував усі кросворди в газеті, – розповіла Лілія. – Мої батьки виїхали з села на початку вторгнення. Просили і його поїхати, але він відмовлявся. Тато, поки пропускали на блокпості, приїздив до нього, привозив їжу. Ніколи б не могла подумати, що таке станеться».