Олександр все життя провів у Микуличах. Одразу після школи пішов працювати на будівництво. З часом створив власну бригаду. Односельці кажуть, що він був дуже хорошим майстром.
У 20 років чоловік почав зустрічатись із молодою вдовою Іриною Слепченко, взявши на себе відповідальність за її чотирьох дітей. У цивільному шлюбі пара прожила понад два десятиліття. Діти Ірини називали Олександра татом…
Дружина загиблого розповідає, що досі їй моторошно перебувати на подвір’ї власного будинку та проходити повз місце, де вбили її чоловіка. Каже, що майже кожен день приходить на його могилу – поговорити і поплакати. Досі не може усвідомити та прийняти те, що її чоловіка більше немає.
