Іванові Панченку було 24 роки. Народився у Києві. Часто приїжджав у гості до бабусі з дідусем у село Ясногородка. Мав середню спеціальну освіту електромеханіка. Протоієрей місцевого храму Ростислав Дударенко допоміг йому вступити в училище, мотивував і підтримував.
«Коли Іванові було 9-10 років, померла прабабуся і тоді наша сім’я познайомилася з Ростиславом. Іван почав прислужувати під час богослужінь у храмі, а згодом став паламарем. Ваня жив церквою, допомогою людям, дуже цінував дружбу з Ростиславом», – розповіла сестра Івана Ганна Романова.
Іван Панченко і Ростислав Дударенко також працювали разом: клали бруківку, асфальт, робили мости.
На дозвіллі Іван захоплювався автомобілями, допомагав їх ремонтувати. Поки був живим тато, допомагав йому з обслуговуванням трактора.
«Брат був веселим, ми постійно дуркували. Він любив дітей. Своїх не мав, тож грався з племінниками. Коли почалася повномасштабна війна, Іван і Ростислав залишалися зі своїми прихожанами. Допомагали людям», – сказала Ганна.
Після загибелі Івана, Ростислава й добровольців поховали у Фастові на кладовищі. У травні того ж року перепоховали у Ясногородці.
В Івана Панченка залишилися мама, дві сестри, племінники.
