Тоді місцеві мешканці поширили повідомлення, яке написали в групі класу, де навчалася її донька Віка: «Ще першого вересня на першому уроці Віка казала, що вночі, коли їй страшно, мама її обіймає, і вона вже нічого не боїться. Нині мами вже немає».
Ірині Панічевій було 44 роки. Вона народилася у Костянтинівці. Закінчила Бахмутський коледж транспортної інфраструктури. Майже 16 років років працювала на Укрзалізниці операторкою поста централізації 4 розряду. Колегам запам’яталась відповідальною, чуйною та доброю.
«Моя Іринка була завжди усміхненою і життєрадісною. Вона полюбляла займатися рукоділлям, вишивала та виготовляла різноманітні вироби. Обожнювала квіти – в нас їх було дуже багато. Наша донька сильно сумує за матусею, мені не віриться, що я більше ніколи не побачу свою дружину», – сказав В’ячеслав Панічев.
В Ірини Панічевої залишилися чоловік, донька й інші рідні.
