Того дня російські військові поцілили у місцевий магазин і кафе, де на поминки за українським військовим Андрієм Козирем зібралися десятки людей. Той удар ворога відібрав більше 50 життів. Зокрема, й Ірининого чоловіка Валерія, сина Анатолія і невістки Ольги. Захисник Андрій Козир був добрим знайомим сина Ірини.
Ірина Пантелеєва родом із Грози. Тут мешкала із чоловіком. Валерієм. Неподалік жила родина сина і свати. Впродовж багатьох років Валерій працював водієм на підприємстві, що займалося доставкою питної води. Ірина поралася по господарству вдома, тримала корів і продавала молоко на ринку. Була на пенсії.
«Про бабусю Ірину і дідуся Валерія – лише найкращі спогади. Вони були добрими, щирими, чуйними. Чим могли, тим допомагали нам, часто приходили в гості. У нас була велика дружня родина, ми збиралися на усі сімейні й релігійні свята», – розповіла Дарина Пантелеєва, онука загиблої.
«Тьотя Іра завжди була активною, життєрадісною, все встигала: зранку корів подоїть, зробить сири, відвезе на ринок у Харкові, зустрінеться з родичами, друзями. А ввечері навіть встигала прийти у клуб на репетицію. Вона дуже любила своїх дітей, онуків», – розповіла Валентина Зеріна, племінниця Ірини.
В Ірини Пантелеєвої залишилися онуки, доньки, сестра, брат, свати та інші родичі.
