Близько 16.00 того дня він разом із односельцями чекав на хліб, який мали привезти до магазину. Та замість машини з ним – приїхала ворожа техніка, пригадує донька Юлія Кирпач:
«Солдати, побачивши скупчення людей, почали хаотично стріляти. Всі розбіглися, хто куди. Мій батько встиг відбігти, але його в спину догнала автоматна черга».
Володимирові було 69 років. Народився і жив у Гавронщині. Багато років працював інструктором з підготовки водіїв. Під час пенсії теж працював – до 3 березня 2022 року на дамбі у Гавронщині, де контролював рівень води.
Володимир мав хист до музики. Грав на різних інструментах. Виступав у місцевому клубі й загалом у Бучанському районі.
«Батько був чуйною людиною. Завжди допомагав людям, особливо стареньким. Був дуже компанійським, веселим, позитивним, багато жартував», – розповіла Юлія.
Спершу односельці поховали Володимира за церквою. А після звільнення у квітні 2022 року Київщини чоловіка перепоховали на кладовищі.
У Володимира залишилися дружина, дві доньки, онуки.