«Доки тривали пошуки, я відігрівала тліючу надійку в серці. Але сьогодні підтвердилося незбагненне: Оля була в «Амсторі», торговельному центрі, що його знищили серед білого дня нелюди без жодної людської подоби», – розповіла кременчужанка Олена Ускова. 

За словами подруги загиблої Наталії Юденко, Ольга Павленко змінила життя її середнього сина Богдана. «З її легкої руки і палкого серця, він почав малювати», – розповіла жінка. Вона також додала, що Ольга Павленко проводила благодійні аукціони, де продавались роботи її учнів, а гроші йшли на лікування дітям.

Ольга Павленко народилась в селі Успенка Кіровоградської області. За фахом була вчителькою образотворчого мистецтва та німецької мови. Після закінчення університету їздила на практику до Німеччини. Працювала в журналісткою і редакторкою Кременчуцької газети Weekend. Також працювала на Кременчуцькому колісному заводі. У 2014 році заснувала студію мистецтв «Кольорово». Проводила з вихованцями своєї студії благодійні вернісажі, кошти з яких передавала на лікування онкохворих дітей. 

З дитинства Оля хотіла «дарувати людям крила», а її шлях до мрії був довгим та непростим. Вона виховувала дочку одна, саме тому працювала на декількох роботах, відкладаючи свою мрію на кращі часи. Так тривало не весь час. 

У 2013 році Ольга звільнилася з заводу, а потім і з газети, та купила приміщення у своєму районі, де до того був second-hand. Саме там вона вирішила втілити свою мрію – перша власна студія мистецтв. Повністю звільнивши приміщення, зробивши власноруч косметичний ремонт, розробивши ідею логотипу і концепту вона довго думала над назвою і ось народилася студія мистецтв «Кольорово» – художня школа, де люди мали розкривати свій талант) Оля відкрила свою мрію. До неї почали ходити мешканці району.

«Оля була кольоровою. І це не лише про її божевільні кольори волосся!», – розповідає партнер Ольги, Володимир Сахариленко, – Коли ми з нею почали спілкувались, мені здалося, що це якась унікальна розумна і розуміюча людина, в ній було дуже багато тепла і любові», – пригадує початок їхніх стосунків Володимир. Тоді Оля придумала поєднати кулінарію та живопис. Усе почалось з майстер-класів для дітей, під час яких Володимир готував фірмові бургери, а Оля давала уроки живопису. Згодом вони вдвох створили «Кольорово Ермітаж»: «Ми поєднали те, що ми обоє робили. У нас був будинок. На першому поверсі – ресторанна діяльність, якою займався я, але й Оля теж іноді там щось могал експериментувати. У нас була кулінарна школа, яка називалась «Food художник», з дитячою та дорослою програмою. А на другому поверсі – Оля навчала живопису».

Софія, дочка Ольги, згадує, що мама могла допомогти кожній дитині відкритися і знайти в собі талант, навіть якщо до цього вони ніколи не брали до рук пензлика. Поруч зі студією «Кольорово» жила сімʼя, в якій важко хворіла маленька дівчинка. Так, наприклад, у Олі народилась ідея зробити благодійний аукціон, де з молотка продавали роботи дітей-вихованців студії, щоб зібрати на лікування онкохворої дівчинки. Вона також давала безкоштовні заняття для дітей з РАС та синдромом Дауна.

Ольга постійно експериментувала з поєднанням живопису та кулінарії. Останньою великою її роботою стала книга українських рецептів «Жива Українська Кухня», коротко – «ЖУК» [10]. У цій книзі – не лише прості рецепти, а й історія кожної зі страв і власні спогади. Ілюстрації, дизайн та концепцію розробляла повністю сама. Через кухню Оля досліджувала автентичність кожного регіону. Збирала рецепти для книги, як зі свого дитинства, так і подорожуючи по країні, або навіть серед української діаспори за кордоном, які ділились бабусиними рецептами.

За словами друзів загиблої, незабаром у Ольги Павленко мала відбутися виставка в Сполучених Штатах Америки. «І ще багато того, що ніколи вже не відбудеться, через терор, який веде росія проти українського народу», – додали вони. 

У загиблої залишились старенькі батьки і донька.