Василь був родом із села Киселівка, що на Миколаївщині. Останнім часом жив у селищі Первомайському. У юності навчався в професійно-технічному училищі на тракториста, але за фахом не працював. Спочатку працював в житлово-комунальній організації, а згодом – випалювачем та слюсарем. Останнім часом був різноробочим у селищній раді.
За словами дружини Василя, Зіновії, він не мав особливих хобі. Цікавився домогосподарством. З початку повномасштабного вторгнення Росії залишився в селищі, хоч його рідні поїхали в Миколаїв. Чоловік годував бездомних тварин, купував для них корм за власні кошти.
«Був простою людиною. Хорошою людиною. Нікому нічого поганого не заподіяв. Завжди намагався робити те, що потрібно, що попросять. Охоче міг дати пораду, підказку. Він був проста сільська людина. З усіма колегами розмовляв, дружив з усіма. В селі ніхто поганого слова про нього не казав», – розповіла дружина Зіновія.
У Василя Павлів залишилися дружина, діти та дві онучки.
