Тіла подружжя лежали на місці загибелі до початку квітня 2022 року. Після звільнення області їх поховали на старому Петропавлівському кладовищі у Чернігові.
«Ми близько тижня були разом: батьки, я, сестра з родиною. А потім залишатися стало нестерпно через постійні обстріли, бомбардування. Тому зять забрав свою родину в Чернігів в укриття на роботі, а я поїхала в бомбосховище в обласній лікарні. Працювала там бухгалтеркою, думала, хоч чимось буду корисною. Я просила батьків поїхати з нами, проте вони відмовилися. Мама все казала: будинок нас захистить… 12 березня я ще приїздила додому за речами, знову кликала батьків. Хто ж знав, що це наша остання зустріч», – розповіла донька Тетяна.
15 березня в будинку Печерних були й сусіди. Вони вижили. Вибралися надвір, кликали Анатолія та Ніну, але ніхто не відізвався. Залишатися там було небезпечно, тому люди евакуювалися. 18 березня сусід Микола подзвонив Тетяні і розповів про обстріл. Та оскільки тіл ніхто не бачив, донька до останнього сподівалася, що батьки живі.
1 квітня 2022 року військові пропустили Тетяну з волонтерами до мікрорайону, де мешкали її мама і тато. На подвір’ї вона виявила тіло батька. Маму відшукали рятувальники, коли розбирали завали на кухні.
Ніні Печерній було 64 роки. Народилася у селі Миколаїв на Чернігівщині. Після школи навчалася в інституті легкої промисловості. Потім переїхала у Чернігів. Працювала директоркою виробництва на швейній фабриці, згодом – на пошті. На пенсії бавила онуків від старшої доньки.
«Мама завжди була спокійною, врівноваженою. Вони з татом робили усе для нас із сестрою, а потім – для онуків. Мама для нас була найкраща подруга, таке не часто трапляється. Ми з сестрою говоримо, наскільки нам пощастило, що ми бачили таку родину: батьки, які кохають одне одного, і які обожнюють дітей» – сказала Тетяна.
У Ніни Печерної залишилися дві доньки та двоє онуків.