«Коли Галина загинула, загинула і собака Жулька, бо вона була поруч, а кішки вціліли, бо їх не було біля. Через три-чотири дні, кішки повернулися і кликали господарку. Їх підгодовувала сусідська дівчина, яка завжди про них піклувалась, бо Галина навіть на себе часу не вистачало. Так і після смерті Галини, Світлана годувала її кішок, поки була в місті..», – розповіла знайома родини Юлія.
Галина Пелешко родом з Оріхова. До пенсії працювала медсестрою у дитсадку. Знайомі та сусіди згадують її доброю, світлою людиною. Весь час вона була зайнята справами – допомагала людям, робила уколи на дому, або привозила сусідам з будинків ліки.
Рідне місто Галини від перших днів повномасштабної війни перебувало під обстрілами. Попри те, вона залишалася там. Була волонтеркою: допомагала людям і тваринам, збирала списки мешканців, їздила у районну раду за гуманітарною допомогою.
«Вона була світлим промінчиком для жителів Оріхова. Це нестерпний біль… Світла пам'ять! Галюсік, моя дорогенька, так я тебе називала. Не можу в це повірити. Ти людина з великим добрим серцем, світла, щира, справжня, допомагала всім», – розповіла подруга загиблої Лариса Лисуненко.
«Її життя в останні роки було надто важким, і морально, і психологічно. Вона майже не витримувала. Галина надавждм залишиться в пам'яті оріхів'ян тією, що допомагала, коли попросиш. Після її смерті залишився старший син, який вцілів і в той же день повернувся додому, і був ще тиждень вдома, поки друга авіабомба не зруйнувала будинок вщент. Зараз він перебуває в центрі для людей з інвалідністю на Київщині. А також молодший син з дружиною та дітьми, які живуть на Запоріжжі», – додала знайома Юлія.
У Галини Пелешко залишилися діти та онуки.
