Микита був родом із Донеччини. У 2014-му, коли туди з війною прийшли російські війська, разом із родиною переїхав на Київщину. Микита був студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вивчав інженерію програмного забезпечення. Хотів закінчити виш, жити цікавим життям, багато подорожувати.
Микита любив їздити на велосипеді разом із родиною й відпочивати на свіжому повітрі. Він був щирим, цілеспрямованим, позитивним. Сумлінний і старанний студент, добрий і чуйний друг, який ніколи не відмовить у допомозі або пораді.
«Поруч із Тетяною Перебийніс, її сином Микитою й донькою Алісою розірвалися дві міни: перша налякала родину й змусила шукати укриття під мостом, а друга – обірвала їм життя. За словами батька, результати судмедекспертизи свідчать, що Микита навіть у ті найстрашніші хвилини намагався захистити молодшу сестричку: «удар основний осколковий прийняв на себе Микита, прикрив собою сестру», – повідомили в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
«Багато чому я встиг тебе навчити і багато речей ти перейняв…Синку, ти так і не встиг прийти до мене за батьківською порадою. Я спеціально не ліз у твій внутрішній світ і чекав. Чекав, коли моя порада та мій життєвий досвід буде тобі цінний… Деякі дрібні проблеми ми встигли обговорити, але до чогось насправді серйозного так і не дійшли…», – сказав батько хлопця Сергій.