8 березня Євгеній із родиною і двома сусідами ховалися в погребі. Їх засипало. Євгенія привалило металевою балкою.
«Всі під завалами почули, як батько захрипів. Почали мацати пульс, хотіли зробити масаж серця, але грудна клітка була розбита. Мама вибралася з-під землі, шлакоблоку. Побачила, що у дворі зовсім нічого не залишилося. Дістати батька з-під завалів не було ні можливостей, ні часу, бо обстріли не вгавали. Знайшли сусідську машину, бо наших не залишилося, і виїхали в сусіднє село», – розповів син Руслан.
Тіло з погребу вже потім дістали російські окупанти. Поховали у ямі, що утворилася від влучання бомби. Після звільнення села родина ексгумувала останки і перепоховала чоловіка на кладовищі.
Євгеній народився у Топольському. Працював водієм у колгоспі. Після його розпаду сам почав тримати велике господарство, мав телят, свиней, курей.
«Батько вставав о 4.00-5.00 і трудився до 21.00-22.00, щоб мати чим допомогти дітям, внукам, матері. У цих клопотах батьку допомагала мама. Тато мав дуже м'який характер. Не конфліктував ні з ким, хоча б і були причини. Він махав рукою: а, це того не варто. Завжди допомагав, коли його просили, виорати город чи обкосити двір пенсіонерам».
Дружина Євгенія Погожого померла через рік після його загибелі. У нього залишився син і троє внуків.
