«Було близько 10 ранку, коли нас почали обстрілювати снарядами. Батько загинув від потрапляння осколків в голову. Мене поранило в праву ногу, подругу Марину Воропай – в стегно. Машина почала горіти. Ми вискочили звідти, попадали на сніг, схопили дітей і почали відповзати від автомобіля. Мама хотіла тягнути батька. Але змогла його лише витягти і покласти біля машини. При цьому сильно обпекла обличчя і руки. Далі під шквальними вогнем ми пролежали близько години. Хоча здавалося, що то була вічність», – розповіла донька загиблого, Анна.
Сергій Поповиченко працював у Луганському обласному клінічному онкодиспансері. Президент посмертно відзначив лікаря медаллю «За врятоване життя». Як вказано в указі нагорода призначається за «особисту мужність і самовідданість, вагомий внесок у забезпечення надання висококваліфікованої медичної допомоги в умовах збройної агресії, вчиненої Російською Федерацією проти України».
Дотепер тіло лікаря-реабілітолога не вдалося знайти.